Палац Жевуських-Лянцкоронських в Роздолі, який мав на початок ХХ століття розкішну колекцію творів мистецтва, зброї, гобеленів, бібліотеку, велику колекцію античних скульптур всередині та назовні та найбільший приватний фотоархів – почав зазнавати втрати у своїй колекції в період Першої світової війни.
До прикладу, у парку в Роздолі були розставлені різноманітні скульптури. Зокрема, фігура «Ерос з дельфіном» – твір ренесансного флорентійського майстра Андреа дель Верроккйо, учителя Леонардо да Вінчі. Або мармурова фігура Марса ІІ століття, античні скульптури жінки із жертовною чашею, юнака з книгою (ІІ століття до нашої ери), портрет невідомої римлянки.
Під час І світової війни роздільський палац було пограбовано, втрачено було книги, мапи та ймовірно зразки дагеротипів (так звався спосіб фотографування на металевій пластинці), які не збереглися до сьогодні. Втім сам палац архітектурно не постраждав на той час. Але в подальшому ця будівля зазнала багато втручань, які можна назвати варварськими, бо ці руйнування та пограбування дуже відобразилися на сучасному стані палацу. Тому сьогодні розповідаємо про те, що втратив роздільский Палац та яким він був багато років тому.
До активних військових дій родина Лянцкоронських евакуювала найважливішу частину колекції з Роздолу у свій Віденський палац та резиденцію у Кракові. На жаль палац у Відні згорів під час Другої світової війни та лише певна частина колекції вцілила, хоча і вона була реквізована фашистською Німеччиною.
Тільки завдяки щасливому випадку ці мистецькі твори не зникли, а були врятовані та у подальших роках зберігалися у депозиті швейцарського банку. За свого життя Кароліна Лянцкоронська, як остання представниця родини, подарувала фотоматеріали та частину бібліотеки польським інституціям та Академії наук, а найцінніші твори мистецтва – це більше 500 одиниць зберігання, до двох найбільших польських музеїв Королівського замку у Варшаві та Краківського Вавелю (Польща).
Після встановлення совєцької влади та націоналізації маєтку радянською владою у 1940 році, експонати палацу в Роздолі було передано до кількох музеїв, колекція була сильно розпорошена: більша частина творів мистецтва та ужиткові речі перевезено до Самбірського музею «Бойківщина», після його реорганізації у 1954 році ця колекція стала частиною Дрогобицького музею, де зберігається до цього часу; у 1958 році до Одеського державного археологічного музею було передано колекцію у складі 98 скульптур (більша частина втрачена).
Частина експонатів передана до Львівського державного музею українського мистецтва (зараз Національний музей у Львові імені Андрея Шептицького), Львівського історичного музею та Львівської національної галереї мистецтв імені Б.Г. Возницького. Геологічна колекція Лянцкоронських потрапила до геологічного музею Київського національного університету ім. Т. Шевченка.
Серед найцінніших експонатів палацу та паркової зони були античні скульптури, більшість яких на жаль на сьогодні втрачено. Цю колекцію Кароль Лянцкоронський привіз контрабандно до Роздолу з різних подорожей та археологічних розкопок, наприклад у Туреччині наприкінці ХІХ століття під виглядом гіпсових копій. Кароль Лянцкоронський згадував, що у 1884 році він був на археологічних розкопках у Туреччині, в південних областях.
У Стамбулі підписав зобов’язання нічого не купувати і з Туреччини не вивозити, але не витримав обіцянки і привіз велику контрабанду, всього біля 50-ти скульптур, які повіз у Розділ. Щоб сховати ці коштовні речі він забілив вапном колекцію античного мистецтва, яка так і стояла у побіленому вигляді. Під тінистим каштаном поруч з палацом, стояла статуя лицаря, а в іншому місці – витончена вирізьблена кам’яна статуя на п’єдесталі. Втрачені і два янгола, які прикрашали вхідну групу палацу.
Стіни палацу прикрашали погруддя різних історичних постатей у невеликих нішах. В інтер’єрах було чимало барельєфів, античних мармурових та гіпсових композицій різного періоду. Втрачені усі ковані елементи та ринви, які захищали палац від дощу. На фасаді будівлі палацу з центрального входу знаходилась доволі незвичайна архітектурна деталь – водотік у форми голови дракону, з пащі якого під час дощу витікала вода. Такі речі не притаманні місцевій галицькій архітектурі та зустрічались дуже рідко і їх витворювали пізніше, чим це було в часи графа Кароля Лянцкоронського. Тож за Лянцкоронського цей водотік був досить оригінальним.
Навіть по теперішніх руїнах та залишкам розкішного інтер’єру можна відчути, яким величним колись був палац у цій місцині. Станом на зараз інтер’єри палацу майже знищені, вціліли лише окремі елементи оздоблення на споруді.
Водночас Палац Жевуських-Лянцкоронських буде врятований від забуття! Ця перлина архітектури, що пережила не одне випробування часом, відновить свою колишню красу завдяки планованим реставраційним роботам, які розпочнуться навесні 2025 року. Це в рамах проєкту “Палац Розділ”, що реалізується інвестиційною компанією EFI Group разом з ініціативою Спадщина.UA.
А вже цього листопада палац відкриє свої двері для всіх охочих, запрошуючи у захоплюючу подорож у минуле.
Це дослідження виконане в рамках проєкту “МАНДРИ РОЗДІЛЬСЬКІ: мережа туристичних маршрутів субрегіону Розділля”, що реалізується за підтримки Український культурний фонд.
Оксана ЛОБКО
кандидат історичних наук
